link1310 link1311 link1312 link1313 link1314 link1315 link1316 link1317 link1318 link1319 link1320 link1321 link1322 link1323 link1324 link1325 link1326 link1327 link1328 link1329 link1330 link1331 link1332 link1333 link1334 link1335 link1336 link1337 link1338 link1339 link1340 link1341 link1342 link1343 link1344 link1345 link1346 link1347 link1348 link1349 link1350 link1351 link1352 link1353 link1354 link1355 link1356 link1357 link1358 link1359 link1360 link1361 link1362 link1363 link1364 link1365 link1366 link1367 link1368 link1369 link1370 link1371 link1372 link1373 link1374 link1375 link1376 link1377 link1378 link1379 link1380 link1381 link1382 link1383 link1384 link1385 link1386 link1387 link1388 link1389 link1390 link1391 link1392 link1393 link1394 link1395 link1396 link1397 link1398 link1399 link1400 link1401 link1402 link1403 link1404 link1405 link1406 link1407 link1408 link1409 link1410 link1411 link1412 link1413 link1414 link1415 link1416 link1417 link1418 link1419 link1420 link1421 link1422 link1423 link1424 link1425 link1426 link1427 link1428 link1429 link1430 link1431 link1432 link1433 link1434 link1435 link1436 link1437 link1438 link1439 link1440
конспект лекций, вопросы к экзамену

Омоніми та багатозначні слова у діловому мовленні

Омоніми — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Використання омонімів становить неабияку трудність у практиці слововживання, по-перше, тому, що точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання особи, яка користується документом.

Омоніми використовуються у діловому та науковому стилях без будь- яких стилістичних функцій (на відміну від публіцистичного, розмовного та художнього) . Кожне слово в омонімічній парі  — самостійна лексична одиниця, функціонування якої визначається потребами змісту фрази.

Існують різні шляхи виникнення омонімів:

1. У процесі словотворення: заговорити (почати процес мовлення) , заговорити (стомити когось розмовою) ; злити (від дієслова лити) , злити (від іменника злість) .

2. Внаслідок історичних змін у фонетичній системі мови: три (числівник) і три (дієслово наказового способу)

3. Внаслідок запозичення з інших мов. Щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу) , необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова, або сформулювати речення так, щоб було зрозуміло, що саме значить це слово. Наприклад: лава — «вид меблів», лава — «ряд, шеренга людей», лава  — «великий забій у шахті», лава ( італ. ) — «природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщини у земній корі або з кратерів вулканів»; мул — «відкладення на дні водоймища», мул (лат. ) – «домашня тварина»; клуб — «летюча маса диму, пари», клуб — «частина тіла людини або тварини», клуб (англ.) – «культурно-освітня організація»; бар (грец.) — «одиниця тиску», бар (фр.) — «берегова, вузька витягнута вздовж берега наносна смуга суходолу, здебільшого піщана», бар (англ.) — «невеликий ресторан, закусочна»; метр (грец.) — «одиниця довжини, віршовий розмір», метр (фр.) – «вчитель, вихователь, шаноблива назва людини»; морг (фр.) – «спеціально обладнане 48приміщення для зберігання трупів людей», морг (польс.) – «одиниця земельної площі в Польщі , Литві , становить близько 0,6 га.»; кома (грец.) — «стан непритомності з порушенням чутливості й рефлексів, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання», кома – «синтаксичний знак», кома – «газова туманність оболонки ядра комети, що разом з ним утворює голову комети».

Використовуючи в документах таку групу омонімів як омографи (слова різні за значенням, однакові за написанням, але відмінні за вимовою) , варто проставляти над ними знак наголосу, для розрізнення значення цих слів, наприклад: колос (рослини) — колос (мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, або переносно — предмет, створіння надзвичайно великого розміру) ; атлас (гр. — систематизований збірник географічних чи історичних карт, зображень рослин, тварин, малюнків, таблиць тощо) , атлас (араб. — шовкова або напівшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею) .

Для слов’янських мов характерне явище міжмовної омонімі ї . Так, в українській і російській мовах є чимало слів, близьких або тотожних за звуковим складом, але нічого спільного за значенням вони не мають. Такі слова, як рос. пыльный (у значенні пил, покритий пилом) і укр. пильний (у значенні уважний) ; рос. пытать (у значенні катувати, мучити) і укр. питати (у значенні запитувати) ; рос. кроватка (у значенні ліжко) і укр. краватка (у значенні галстук) . Такі слова створюють певні труднощі при перекладі з іншої мови.

Із зовнішнього погляду близьким явищем до омонімі ї є полісемія (багатозначність) . Але своїм змістом явище омонімі ї суттєво відрізняється від багатозначності . Кожне переносне значення багатозначного слова обов’язково так чи інакше пов’язане з його первинним значенням, бо розвивається воно внаслідок певної подібності визначуваних понять. Наприклад, в юриспруденці ї існує кілька значень терміну автономія – політична автономія, культурно-національна автономія, адміністративна автономія — всі ці значення також не виходять за межі одного слова, бо є лише відгалуженням від його первинного значення (форма самоврядування) .

Ті слова, що перебувають в омонімічних відношеннях, семантичної спільності не мають, наприклад, дієта (грец.) — спеціально розроблений режим харчування здорової і хворої людини; дієта (лат. ) — утримання, що його одержують депутати парламентів деяких капіталістичних країн.

Таким чином, багатозначність — це тотожність слова при наявності в нього двох або більше виразно відмінних значень, а омонімія — це зовнішній збіг за звуковою оболонкою двох або більше різних слів.

Отже, здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією. Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Наприклад, скарбниця — 1) Урядова установа, яка відає державними коштами; 2) Місце, приміщення, де зберігають скарби; 3) Місце зосередження яких-небудь природних цінностей; 4) Сукупність культурних та духовних цінностей.

Багатозначні слова вимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту, наприклад: двірник – працівник, двірник – пристрій для витирання скла в автомобілі. Причиною непорозумінь став двірник. Хто саме? Людина чи пристрій?

Зважаючи на те, що науковий та офіційно-діловий стилі вимагають максимально точного позначення поняття, у наукових працях та офіційних документах переважають однозначні слова, а багатозначні вживаються лише у прямому, що забезпечує правильне сприйняття тексту.

Конфронтація – 1) юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони; 2) Перен. – становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.

Фундаментальний — 1) Міцний, великий; 2) Основний, головний; 3) Перен.  — обґрунтований, солідний, позитивний.

Фундамент — 1) Основа будинку, машини тощо; 2) Перен. — основа, підпора, підвалина.

Фракція – 1) Організована група членів політичної парті ї ; 2) Угрупування всередині політичної парті ї , яке виступає з власною платформою, відмінною від основної ліні ї парті ї ; 3) хім. Частина суміші рідин, що відокремлюється дробовою (фракційною) перегонкою.

Значення багатозначного слова може розкриватись у словосполученні , в якому друге слово є іменником або прикметником, наприклад: муніципальна поліція — таємна поліція.

Необхідно пам’ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні або контексті зміст висловлювання стає перекрученим, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність: Слідчий проглянув помилки у протоколі (незрозуміло, ознайомився слідчий з помилками, що допущені у протоколі , чи він пропустив помилки, не помітив їх при перевірці ) .

Отже, у мові , і , зокрема, у офіційно-діловому стилі зустрічається багатозначні слова та омоніми. Уникання такої лексики неможливе, тому, використовуючи ї ї , треба уточнювати зміст слова, проставляти наголос.