link1703 link1704 link1705 link1706 link1707 link1708 link1709 link1710 link1711 link1712 link1713 link1714 link1715 link1716 link1717 link1718 link1719 link1720 link1721 link1722 link1723 link1724 link1725 link1726 link1727 link1728 link1729 link1730 link1731 link1732 link1733 link1734 link1735 link1736 link1737 link1738 link1739 link1740 link1741 link1742 link1743 link1744 link1745 link1746 link1747 link1748 link1749 link1750 link1751 link1752 link1753 link1754 link1755 link1756 link1757 link1758 link1759 link1760 link1761 link1762 link1763 link1764 link1765 link1766 link1767 link1768 link1769 link1770 link1771 link1772 link1773 link1774 link1775 link1776 link1777 link1778 link1779 link1780 link1781 link1782 link1783 link1784 link1785 link1786 link1787 link1788 link1789 link1790 link1791 link1792 link1793 link1794 link1795 link1796 link1797 link1798 link1799 link1800 link1801 link1802 link1803 link1804 link1805 link1806 link1807 link1808 link1809 link1810 link1811 link1812 link1813 link1814 link1815 link1816 link1817 link1818 link1819 link1820 link1821 link1822 link1823 link1824 link1825 link1826 link1827 link1828 link1829 link1830 link1831 link1832 link1833
конспект лекций, вопросы к экзамену

Розкрийте культурно-історичну ґенезу давньогрецької трагедії - згадуємо про кумедне слово «трагодія» і танцюючих козлів.

Назва “трагедія” походить від двох гр.слів — трагос (цап, козел) і оде (пісня), назва свідчить про тісний зв’язок трагедії з дифірамбічним хором, у якому брали участь ряджені в козині шкури, що грали роль сатирів. Як відомо, термін «трагедія» має міфологічні витоки і пов'язаний з культом бога Діоніса (Бахуса, Вакха), який поєднував протилежні функції:

родючості землі, виноградарства, символ високих урожаїв і функцію

смерті, виступав як володар душ мертвих. Бог Діоніс як носій землеробського культу протиставлявся богу Аполлону як виразнику психології родової аристократії. На честь бога Діоніса влаштовувалися щорічні релігійно-культові свята –

діонісії, наприкінці яких у жертву богу приносили козла — символ

козлоногого сатира — супутника бога Діоніса. Так виникло поняття

«трагедія» передсмертний крик козла.
Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-х роках до н.е. Появі комедії сприяли ігрища на честь Діоніса. Арістотель стверджував, що вона виникла від “фалічних пісень” — пісень, що співали земляни на честь Діоніса під час сільських свят. Ще одним джерелом комедії могли стати народні жартівливі сценки фарсового характеру: вони висміювали псевдолікарів, дурнуватих багатіїв, чужинців-шахраїв, обдурених дружинами чоловіків тощо.
_________________

Подібно до того, як епос з його величними образами і формами поступився місцем ліриці, так і лірика змушена була відступити після появи драматичних жанрів, зокрема давньогрецької трагедії. В нових умовах становлення демократії лірика вже не могла відповісти на запити епохи, певною мірою вона себе вичерпала. Потрібні були нові види мистецтва, які б за своїм характером більше відповідали щойно встановленій молодій державній формі, допомагали б її зміцненню і, головне, могли б виховувати у громадян почуття патріотизму і відповідальності за свою державу. Ними й стали драматичні жанри, передусім трагедія.

Кілька джерел привели до появи драматичної дії, яку назвали трагедією. Найголовнішими джерелами трагедії можна назвати:

Народні свята на честь бога родючості й виноградарства Діоніса. Оргіастичний характер. Сатири(одягнені у козині шкури)+фавни. Бог нестриманої пристрасті. На схилах Акрополя будують театр Діоніса у 560 р. до н.е. Не дійшло жодної сатирівської драми. Головну роль відігравали гімни на честь Діоніса — дифірамби.

Народні свята на честь богині родючості й хліборобства Деметри. Культ щорічно відзначався у м. Елевсин. Елевсинські містерії.

Культ героїв. Святкування їхніх культів передбачало виконання якихось ритуальних сцен і танців.

Культ померлих. Відправа якого супроводжувалася тренами(заупокійними плачами), що перейшли в трагедію.

Процес формування трагедії був досить довгим, розпочався приблизно в 7 ст. до н.е. Грецька трагедія еволюціонує від абсолютно правильного відтворення міфів до повної зміни. За добу Шекспіра традиційна трагедія перестає існувати.
Подібно до того, як епос з його величними образами і формами поступився місцем ліриці, так і лірика змушена була відступити після появи драматичних жанрів. В нових умовах становлення демократії лірика вже не могла відповісти на запити епохи, певною мірою вона себе вичерпала. Потрібні були нові види мистецтва, які б за своїм характером більше відповідали щойно встановленій молодій державній формі, допомагали б її зміцненню і, головне, могли б виховувати у громадян почуття патріотизму і відповідальності за свою державу. Ними й стали драматичні жанри.

Малі Діонісії означали початок весни. Свято запліднення полів.«Комодія» - сільська пісня. Арістофан Ахарняни». Зображується це свято. Походження комедії — фалічні пісні. Співають у містах. Започатковано комедійні вистави в театрі Діоніса в Афінах.

Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-ч роках до н.е. Появі комедії сприяли кілька факторів і джерел. Першим можна вважати народні свята на честь бога Діоніса. Фалічні пісні — це пісні, що їх заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса, коли вже починалася нестрмно весела й буйна карнавальна чатсина урочистостей. Їх виконувала процесія селян, які вже добре почастувалися вином. Вони несли кошики з первістками сільськогосподарських плодів, деякі з них тримали в руках великі зображення символів плодючості — фали(дітородні органи), які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні. Учасники процесії часто мастили собі обличчя виноградом, одягали шкури тварин та, імітуючи їхні рухи, жестами вітали прихід весни й перші теплі промені сонця. Усе це супроводжувалося співом розгульних, часто сороміцьких пісень, непристойність яких була зумовлена традиціями самого обряду. Ця збуджена й галаслива юрба ряджених йшла по полях, заходила в селища, де її зустрічали натовпи святкуючи, частина яких також приєднувалася до процесії. З рядів ряджених лунали іронічні чи сатиричні вигуки, непристойності, когось називали на імя і соромили чи висміювали. Фалафори(носії зображення фалів) мали право вибігати з рядів, лаяти чи сварити когось із присутніх глядачів.

Подібний веселий натовп гуляк називався по-грецьки «комосом», а пісня — «оде». Звідси виникло слово «комодіа», наше — «комедія».