link524 link525 link526 link527 link528 link529 link530 link531 link532 link533 link534 link535 link536 link537 link538 link539 link540 link541 link542 link543 link544 link545 link546 link547 link548 link549 link550 link551 link552 link553 link554 link555 link556 link557 link558 link559 link560 link561 link562 link563 link564 link565 link566 link567 link568 link569 link570 link571 link572 link573 link574 link575 link576 link577 link578 link579 link580 link581 link582 link583 link584 link585 link586 link587 link588 link589 link590 link591 link592 link593 link594 link595 link596 link597 link598 link599 link600 link601 link602 link603 link604 link605 link606 link607 link608 link609 link610 link611 link612 link613 link614 link615 link616 link617 link618 link619 link620 link621 link622 link623 link624 link625 link626 link627 link628 link629 link630 link631 link632 link633 link634 link635 link636 link637 link638 link639 link640 link641 link642 link643 link644 link645 link646 link647 link648 link649 link650 link651 link652 link653 link654
конспект лекций, вопросы к экзамену

Розвиток літературознавчої науки від античності до 19 ст.

Літературознавство як наука зародилася в античні часи. Судження про суть мистецтва та його природу, перші літературознавчі узагальнення можна віднайти у працях Арістотеля і Платона. Теоретична думка античної епохи була зосереджена на природі мистецтва. Його зв’язках з пізнавальною діяльність людини. У3 Середні віки на літературознавчі погляди суттєво вплинула релігійна ідеологія. Краса, за Августином, має значення не сасо по собі, а за смислом, що є в ній. Звідси і зневага до худ форми. Відродження зверталося до античної епохи. Зосереджуючись на пошуках краси, гармонії, витонченості. Основи класицизму заклав своїм трактатом «Поетичне мистецтво» Ніколя Буало. Головні його положення — художньому твору мають бути властиві ясність, чіткість, раціоналістична мова, композиція та строгих і статистичних правилах. 1 16-17 ст зародилося українське літературознавство. З’являються перші теоретики (Стефаник, Смотрицький). Роль теоретичних праць відігравали поетики і риторики, як5 навчали віршування і ораторського мистецтва. В епоху Проствітництва тон у літературознавстві задавали англійські, французькі і німецькі філософи і літературознавці. Переворот у арістотелівській естетиці зробили німецькі філософи Канти, Гегель. Кант розглядав естетичне судження як наслідок «чистого споглядання». Гегель у «Лекція з естетики» трактував прекрасне як «чуттєве явища». У 19-20 ст. у Європі сформувалися літературознавчі школи, які запропонували нові методи вивчення літератури. Міфологічна, культурно — історична, психологічна.