Підмет в українській мові

Підмет — член двоскладного речення, який означає предмет у широкому розумінні цього слова, якому в реченні приписується дія чи стан, названі присудком, і відповідає на питання хто? що?

Номінативні однослівні підмети морфологічно виражаються:

• Іменниками
• Займенниками
• Числівниками
• Прикметниками
• Дієприкметниками
• Прислівниками
• Інфінітивами: Жити — Вітчизні служити.
• Фразеологізмами та фразеологізованими сполуками
• Прізвище ім’я по-батькові — це простий підмет.

Синтаксично цілісні сполуки:

А) Словосполучення із значенням кількості: 1-ий компонент числівник чи іменник із значенням сукупності + Р. в. чи інш.

Б) Із значенням вибірковості: Н. в. + з (із) + Р. в. (прийменниковий) : дехто з нас.

В) Із значенням сумісності: Н. в. + з (із) + О. в. Цілісність підмета підтримується формою множини присудка.

Семантично цілісні сполуки:

1. Хтось, щось + прикметник: щось лихе
2. Словосполучення з метафоричним значенням: місяця підкова
3. Семантично неповнозначні компоненти (функції) підмета: початок, кінець, середина та ін.. Кінець зими.

Інфінітивний підмет:

• Простий-складений
• Власне інфінітивний: Керувати — це визначати.
• Інфінітивно-іменний: інфінітив + залежне слово

Для підмета властиві такі кваліфікаційні ознаки:

1. входить до структурної схеми речення;
2. є носієм предикативної ознаки;
3. в типових випадках співвідноситься із суб'єктною позицією (семантико-синтаксичний аспект);
4. виражається спеціалізованою відмінковою формою (наз. в. іменника, займенника тощо) (формально-граматичний аспект);
5. перебуває в двобічному (предикативному) зв'язку з присудком;
6. поєднується з присудком координацією як основною формою предикативного зв'язку;
7. за прямого порядку слів стоїть перед присудком;
8. є носієм теми (комунікативний аспект).

Складений підмет є цілісною сполукою з двох або більше елементів: Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Рильський).

Складений підмет виражається нерозкладним (цілісним) словосполученням і за вира­женою семантикою має такі основні (ядрові) різновиди:

1. соціативний (значення сумісності);
2. вибірковості;
3. кількісної номінації та ін.

Особливим є статус соціативного підмета, в якому слова, що його утворюють, не ста­новлять семантичної єдності. Їхнє об'єднання стає синтаксично нерозкладним (цілісним) тільки в позиції підмета. Ознака, приписувана підметові, однаковою мірою характеризує обидва його компоненти. Присудок (дієслівний чи іменний) виражається словом у мно­жині, тобто формально об'єднує семантику словосполучення в одне ціле як носія пре­дикативної ознаки: Ми з сином під час канікул поїдемо у Київ.

Такий присудок послідовно реалізує семантику сумісності: Остап з Соломією звернули з шляху на поле (М. Коцюбинський).

Складений підмет може виражати також семантику:

• вибірковості: І кожен з нас те знав, що слави нам не буде (І. Франко);
• кількості (кількісної номінації): П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів (А. Малишко).

Основною умовою віднесення сполучень слів типу юрба дівчат, потрібним бути, тридцять піонерів до одного компонента - підмета - є структурна обов'язковість залеж­ної словоформи в словосполученні, а також концентрація на ній предметного значення підмета: До хору записалася сотня чоловік (Ю. Збанацький).

Складений підмет зі значенням кількісної номінації може виражати:

1. окреслену кількість предметів (Дві хмароньки плили кудись в убранні золотім… (Олександр Олесь));
2. приблизну (неокреслену) кількість предметів: На екскурсію записалося понад сто студентів.

Складений підмет може також виражатися:

1. метафоричним (нерозкладним) словосполученням зі значенням образної характе­ристики предмета: Лишився клубок болю (Л. Костенко);
2. незалежним інфінітивом та іменним компонентом: Бути учителем - це найкращий вибір школяра (В. Сухомлинський);
3. неозначеним займенником із характеризувальним атрибутом: Щось давнє так смут­но в душі забриніло… (Леся Українка).