link1965 link1966 link1967 link1968 link1969 link1970 link1971 link1972 link1973 link1974 link1975 link1976 link1977 link1978 link1979 link1980 link1981 link1982 link1983 link1984 link1985 link1986 link1987 link1988 link1989 link1990 link1991 link1992 link1993 link1994 link1995 link1996 link1997 link1998 link1999 link2000 link2001 link2002 link2003 link2004 link2005 link2006 link2007 link2008 link2009 link2010 link2011 link2012 link2013 link2014 link2015 link2016 link2017 link2018 link2019 link2020 link2021 link2022 link2023 link2024 link2025 link2026 link2027 link2028 link2029 link2030 link2031 link2032 link2033 link2034 link2035 link2036 link2037 link2038 link2039 link2040 link2041 link2042 link2043 link2044 link2045 link2046 link2047 link2048 link2049 link2050 link2051 link2052 link2053 link2054 link2055 link2056 link2057 link2058 link2059 link2060 link2061 link2062 link2063 link2064 link2065 link2066 link2067 link2068 link2069 link2070 link2071 link2072 link2073 link2074 link2075 link2076 link2077 link2078 link2079 link2080 link2081 link2082 link2083 link2084 link2085
конспект лекций, вопросы к экзамену

Приголосні фонеми, їх класифікація. Характеристика приголосних (середньоязикові).

Система приголосних фонем, або система консонантизму СУЛМ значно складніша і більша, ніж система голосних, або вокалізму. До складу системи консонантизму СУЛМ входить 32 приголосні фонеми. Укр..мова належить до типу консонантного, адже тут приголосні переважають над голосними. Основу приголосних становлять шуми, що виникають унаслідок проходження стулення видихуваного повітря через перешкоду, що утворюється мовними органами; напруженість мовних органів при цьому зосереджена в місці створення перешколи й сила струмення видихуваного повітря більша (порівняно з голосними). Приголосні класифікують за такими принципами:

  1. за звучністю (за співвідношенням у їх творенні голосу і шуму)(сонорні, шумні (грухі та дзвінкі)).
  2. за місцем творення(за дією активного мовного органа): губні(губно-губні, губно-зубні); передньоязикові; середньоязикові; задньоязикові; глоткова, або фарингальна г.
  3. за способом творення шуму: зімкнені, або проривні(вибухові), щілинні (фрикативні), зімкнено-прохідні (носові), африкати (зімкнено - щілинні), бокові (латеральні), дрижачі (вібранти);
  4. за твердістю і м’якістю: м’які (палатальні), пом’якшені (палаталізовані).

Фонема дь, - приголосна фонема, середньоязикова, зімкнено-проривна, шумна, глуха, м’яка.

Фонема ть, - приголосна, середньоязикова, зімкнено-проривна, шумна, глуха, м’яка. Комбінаторний варіант дь, який вимовляється перед дзвінким б (молотьба). Реалізується перед приголосним сь, в комбінаторному варіанті ць: (робиться). Наслідок асиміляції за місцем і способом творення у групі приголосних ть, сь.

Фонема ль, - приголосна, середньоязикова, бокова, сонорна, м’яка.

Фонема й, - приголосна, середньоязикова, щілинна, сонорна, м’яка. Варіанти: на початку слова перед приголосним усередині після голосного перед приголосним та в кінці слова після голосного. Ця фонема реалізується в позиційному варіанті (йти, білий).