Розкрийте культурно-історичну ґенезу давньогрецької трагедії - згадуємо про кумедне слово «трагодія» і танцюючих козлів.

Назва “трагедія” походить від двох гр.слів – трагос (цап, козел) і оде (пісня), назва свідчить про тісний зв’язок трагедії з дифірамбічним хором, у якому брали участь ряджені в козині шкури, що грали роль сатирів. Як відомо, термін «трагедія» має міфологічні витоки і пов'язаний з культом бога Діоніса (Бахуса, Вакха), який поєднував протилежні функції:

родючості землі, виноградарства, символ високих урожаїв і функцію

смерті, виступав як володар душ мертвих. Бог Діоніс як носій землеробського культу протиставлявся богу Аполлону як виразнику психології родової аристократії. На честь бога Діоніса влаштовувалися щорічні релігійно-культові свята –

діонісії, наприкінці яких у жертву богу приносили козла – символ

козлоногого сатира – супутника бога Діоніса. Так виникло поняття

«трагедія»  передсмертний крик козла.
Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-х роках до н.е. Появі комедії сприяли ігрища на честь Діоніса. Арістотель стверджував, що вона виникла від “фалічних пісень” – пісень, що співали земляни на честь Діоніса під час сільських свят. Ще одним джерелом комедії могли стати народні жартівливі сценки фарсового характеру: вони висміювали псевдолікарів, дурнуватих багатіїв, чужинців-шахраїв, обдурених дружинами чоловіків тощо.
_________________

Подібно до того, як епос з його величними образами і формами поступився місцем ліриці, так і лірика змушена була відступити після появи драматичних жанрів, зокрема давньогрецької трагедії. В нових умовах становлення демократії лірика вже не могла відповісти на запити епохи, певною мірою вона себе вичерпала. Потрібні були нові види мистецтва, які б за своїм характером більше відповідали щойно встановленій молодій державній формі, допомагали б її зміцненню і, головне, могли б виховувати у громадян почуття патріотизму і відповідальності за свою державу. Ними й стали драматичні жанри, передусім трагедія.

Кілька джерел привели до появи драматичної дії, яку назвали трагедією. Найголовнішими джерелами трагедії можна назвати:

Народні свята на честь бога родючості й виноградарства Діоніса. Оргіастичний характер. Сатири(одягнені у козині шкури)+фавни. Бог нестриманої пристрасті. На схилах Акрополя будують театр Діоніса у 560 р. до н.е. Не дійшло жодної сатирівської драми.  Головну роль відігравали гімни на честь Діоніса – дифірамби.

Народні свята на честь богині родючості й хліборобства Деметри. Культ щорічно відзначався у м. Елевсин. Елевсинські містерії.

Культ героїв. Святкування їхніх культів передбачало виконання якихось ритуальних сцен і танців.

Культ померлих. Відправа якого супроводжувалася тренами(заупокійними плачами), що перейшли в трагедію.

Процес формування трагедії був досить довгим, розпочався приблизно в 7 ст. до н.е. Грецька трагедія еволюціонує від абсолютно правильного відтворення міфів до повної зміни. За добу Шекспіра традиційна трагедія перестає існувати.
Подібно до того, як епос з його величними образами і формами поступився місцем ліриці, так і лірика змушена була відступити після появи драматичних жанрів. В нових умовах становлення демократії лірика вже не могла відповісти на запити епохи, певною мірою вона себе вичерпала. Потрібні були нові види мистецтва, які б за своїм характером більше відповідали щойно встановленій молодій державній формі, допомагали б її зміцненню і, головне, могли б виховувати у громадян почуття патріотизму і відповідальності за свою державу. Ними й стали драматичні жанри.

Малі Діонісії означали початок весни. Свято запліднення полів.«Комодія» - сільська пісня. Арістофан Ахарняни». Зображується це свято. Походження комедії – фалічні пісні. Співають у містах. Започатковано комедійні вистави в театрі Діоніса в Афінах.

Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема в Афінах, у 480-ч роках до н.е. Появі комедії сприяли кілька факторів і джерел. Першим можна вважати народні свята на честь бога Діоніса. Фалічні пісні – це пісні, що їх заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса, коли вже починалася нестрмно весела й буйна карнавальна чатсина урочистостей. Їх виконувала процесія селян, які вже добре почастувалися вином. Вони несли кошики з первістками сільськогосподарських плодів, деякі з них тримали в руках великі зображення символів плодючості – фали(дітородні органи), які символізували животворні сили природи, що пробуджувалися навесні. Учасники процесії часто мастили собі обличчя виноградом, одягали шкури тварин та, імітуючи їхні рухи, жестами вітали прихід весни й перші теплі промені сонця. Усе це супроводжувалося співом розгульних, часто сороміцьких пісень, непристойність яких була зумовлена традиціями самого обряду. Ця збуджена й галаслива юрба ряджених йшла по полях, заходила в селища, де її зустрічали натовпи святкуючи, частина яких також приєднувалася до процесії. З рядів ряджених лунали іронічні чи сатиричні вигуки, непристойності, когось називали на імя і соромили чи висміювали. Фалафори(носії зображення фалів) мали право вибігати з рядів, лаяти чи сварити когось із присутніх глядачів.

Подібний веселий натовп гуляк називався по-грецьки «комосом», а пісня – «оде». Звідси виникло слово «комодіа», наше – «комедія».