Синтаксичні звязки

Реченнєво-твірні :

1. Предикативний
2. Сурядний на рівні складного речення
3. Підрядний на рівні складного речення
4. Недиференційний на рівні складного речення - безсполучникового. Засіб вираження - інтонація.

Предикативність - це співвіднесеність висловленого в реченні з дійсністю, забезпечення категорій персональності, темпоральності і модальності.

В. Адмані: предикативність, як взаємоспрямоване звязування підмета і присудка.

Предикативність - категорія, що співвідносить повідомлення з тим чи іншим часовим планом дійсності. На комунікат. рівні предикат. - це звязок між темою та ремою. На формально-граматичному - відношення між підметом і присудком.

І. Р. Вихованець виділяє 5 диференційних ознак предикативності:

1. взаємозалежність підмета і присудка
2. передбачуваність головних членів речення
3. їх обовязковість
4. закритість предикат. зв.
5. форма звязку - координація - різновид предикативного звязку, специфіку якого становить взаємозалежність головних членів речення. Формами вияву координації є керування та узгодження.

Сурядний речен.-твірн. звяз. реалізується виключно на рівні складносурядного речення. Формальними показниками цього звязку є сполучники сурядності і, й, так, але і т.д.

На рівні складнопідр. речення наявний підрядний реченнєво-твірний зв., який диференціюють на передбачув-непердбачув, обовязк. - необовязк., власнеприслівн, займенниково-кореляц, власнедетермінантний, детермінантнокореляційний, та зясувальний.

Недиференційний синтаксичний звязок реалізується на рівні складного речення.

Словосполученнєвотвірні: на рівні словосполучення функціонує тільки підрядний звязок, що характеризується прислівною специфікою.

Підрядний звязок прислівного типу диференціюють за:

1. Семантичною наповненністю: сильний, слабкий, напівслабкий (напівсильний)
2. За формальним виявом: узгодження, керування, прилягання, кореляція.

Узгодж. реалізується безпосереденьо через синтаксичні чинники і належить до слабкого типу підр. звязку. Поділяють на повне - залежний компонент узгоджується у 3-х категоріях - роді, числі та відмінку- з головним словом; неповне - залежне слово з головним не узгоджується в одній із категорій

Скобликова виділяє власнеграматичне узгодження - прикм. узгодж. з імен. у всіх категоріях.

Смислове - іменники мають подвійний рід і з ними потрібно узгоджувати прикметникові форми, зважаючи на контекст чи інші обставини.

Умовно-граматичне узгодж. - коли слово не має категорію роду або числа, і для узгодж. прикм. форм підбирається найбільш сприятлива: твоє ку-ку.

Асоціативно-граматичне - прикметник поєднується з незмінюваними словами: абревіаутра.

Кореляція - поєднання іменника з іменником. Буває повна і неповна.

Повна - залежний компонент дублює всі категорії головного слова: хлопець-космонавт.

Неповна - залежне слово не дублює одну з категорій головного слова: дівчина-тракторист.

Керування реалізується через семантичну незавершеність опорного слова, словосполучення: сильне, напівсильне, слабке

Сильне:

• при власне та невласнеперехідних дієсловах: вишивати рушник
• при предикативних прикметниках та дієприкметниках: вартий уваги, подібний до сонця.
• при девербативах - віддієслівних іменниках: збирання сіна
• при кількісних числівниках в Н.в.: два вікна
• коли префікс та прийменник повторюються чи передбачають один одного: написати на дошці.

Напівсильне:

• коли залежний компонент виражений Д.в. і поєднується з опорним словом та залежним від нього: хлопець подарував дівчині квіти.

Керування безпосереднє та опосередковане - за допомогою прийменника, все інше - безпосер.

Сильне - варіативне - З.в можна замінити Р.в. та неваріативне

Слабке - на периферії між керуванням та приляганням. Ядром є О.в.

Прилягання - реалізується позиційним розсташуванням компонентів. Виникає власне придягання тоді, коли залежний компонент виражений незмінюваними формами: інфінітив, прислівник, дієприслівник.

Відмінкове - коли залежне слово виражене змінюваною частиною мови, найчастіше - іменником. Зустрітися на майдані.