Частка в українській мові

До класу часток належать неповнозначні незмінні слова, які виконують роль модальну роль у складі слова або речення. Частками називають неповнозначні слова, що служать для позначення смислових відтінків, для вираження модальних значень та емоційно-експресивних оцінок, а також для формотворення та словотворення.

Особливості: багатозначність, нечіткість семантичних меж, поєднання суб’єктивного та об’єктивного модальних планів, тісний зв'язок з лексико-граматичною структурою висловлювання, висока частотність вживання, співвіднесеність багатьох із них з близькими за значенням і такими, що збігаються формально, одиницями інших частин мови.

Частки не виражають граматичних значень, не беруть участі, як формальні засоби у побудові словосполучення та речення. Це елементи семантичної сфери, тому вони, підключаючись до окремих слів, словосполучень чи речень. Надають кожній з цих одиниць різноманітних смислових чи модальних відтінків.

За будовою частки поділяються на прості і складені. Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток: ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є (Гал.).

Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.:

За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні). До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв’язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Наприклад: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші: Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч.).

Більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки, тобто ті, що перейшли від інших частин мови:відприслівникового походження: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут. (Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц.));

відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі (Наприклад: Жив собі багатий пан (Нар.тв.));

віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було (Наприклад: Люди знай їздили по шляху (Мирн.));

частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо (Наприклад: Чогось уже і ти став непривітний (Л.Укр.) тавигуками: о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу (Фр.)).

За роллю:

1. Фразові — ті, що виражають смислові відтінки, модальні значення і емоційно-експресивні значення. Поділяють на:

А) Семантичні — виражають смислові відтінки значень слів у реченні:

1. Вказівні: ось, он, от.
2. означальні — увиразнюють значення повнозначних слів, вказуючи на відповідність значення слова означуваному поняттю: якраз, саме.
3. кількісні — вказують на часткову невідповідність між значенням слова і означуваним поняттям: майже, приблизно
4. обмежувально-видільні — для виділення окремого слова в реченні: лише, тільки, навіть
5. підсилювальні( підсилювально-видільні) — підсилюють значення повнозначних слів: і, та,ж

Б) Модальні:

1. власне модальні — вносять у висловлювання сумнів, припущення, впевненість — мов, наче, ніби.
2. стверджувальні — підтверджують висловлену думку, підсилюють її правильність: так, атож, аякже, авжеж
3. авжеж — заперечують або частково заперечують висловлену думку: ні, не, ані.
4. спонукальні — спонукання, наказ, бажання — хай, нехай, -бо, - но.
5. питальні — питання, сумнів, здивування, недовіра: невже, чи, хіба.

В) Емоційно-експресивні — відтінюють емоцію висловлювання, підсилюють виразність мови: от уже, куди там, де там.

1. Формотворчі — виступають засобом утворення морфологічних форм. Хай, нехай, най, що, як, ся і би.
2. Словотворчі — будь, небудь, казна, не, ні, би — за допомогою яких утворюються слова. Знаходять або у препозиції, або у постпозиції, не викликаючи морфологічних змін.