link655 link656 link657 link658 link659 link660 link661 link662 link663 link664 link665 link666 link667 link668 link669 link670 link671 link672 link673 link674 link675 link676 link677 link678 link679 link680 link681 link682 link683 link684 link685 link686 link687 link688 link689 link690 link691 link692 link693 link694 link695 link696 link697 link698 link699 link700 link701 link702 link703 link704 link705 link706 link707 link708 link709 link710 link711 link712 link713 link714 link715 link716 link717 link718 link719 link720 link721 link722 link723 link724 link725 link726 link727 link728 link729 link730 link731 link732 link733 link734 link735 link736 link737 link738 link739 link740 link741 link742 link743 link744 link745 link746 link747 link748 link749 link750 link751 link752 link753 link754 link755 link756 link757 link758 link759 link760 link761 link762 link763 link764 link765 link766 link767 link768 link769 link770 link771 link772 link773 link774 link775 link776 link777 link778 link779 link780 link781 link782 link783 link784 link785
конспект лекций, вопросы к экзамену

Ієронім - теоретик перекладу та духовний наставник перекладачів. Головні принципи перекладу

У IV ст., коли християнство отримало статус державної релігії Римської імперії, стала особливо гостро відчуватися потреба в канонічний латиномовній Біблії.

Тодішній глава католицької церкви — папа Дамасій, вирішив доручити цю перекладацьку задачу Ієроніму Стридонському (бл. 347 –420) — видатному філологу, теологу і письменнику. Саме йому належить створити переклад Біблії латиною, відомий під назвою «Вульгата».

Підхід Ієроніма в поданні Старого і Нового Заповітів суттєво відрізнявся. Якщо при перекладі Нового Заповіту він звіряв існуючі варіанти, відбирав ті, які найбільш відповідали грецькому варіанту, і виправляв очевидні розбіжності у змісті, то при перекладі Старого Заповіту більшість творів Ієроніму довелось перекладати з давньоєврейської на латину.

Все своє життя Ієронім вважав себе учнем Цицерона.

Проблеми, з якими зіштовхнувся Ієронім при перекладі Біблії, є загальними проблемами будь-якого перекладача. Слід відрізняти деякі їх аспекти: герменевтичний — розшифрування і тлумачення, інакше кажучи, розуміння початкового тексту, лінгвістичний — пошук засобів вираження в мові перекладу і власне перекладацький — перекладацьке рішення щодо вибору еквіваленту, єдиного, найбільш відповідного з усіх тих, що пропонує мова перекладу.

Мовні труднощі у розумінні давньоєврейського тексту в основному пов’язані з системою запису цієї семітської мови, згідно з голосні не вказували; це дозволено по-різному інтерпретувати один й той самий текст, що у свою чергу призводило до появи певних неясностей і багатозначних тлумачень. Його багаторічна праця продовжувалася протягом 20 років і була завершена до 105 р.

Не зважаючи на нищівну критику, Вульгата Ієроніма не тільки слугувала католицькій церкві протягом багатьох століть, але й мова перекладу сама по собі була суттєвим елементом шкільного і церковного навчання.

Говорячи про Ієроніма як про перекладача, необхідно зазначити також його обширні й глибокі філологічні знання. Дослідження скрупульозних зіставлень різних перекладів Біблії грецькою, виконаних роль у діяльності Ієроніма. Й нарешті, важливо згадати про скрупульозне й цілеспрямоване вивчення Ієронімом мов, з яких потрібно було перекладати.

У його «Листі до Памахія» можна зустріти основні погляди Ієроніма на особливості перекладу. Основна теоретико-практична думка Ієроніма заключається в тому, що потрібно передавати думку, а не буквально перекладати слова. Через це затьмарює зміст.

Авжеж, переклад Біблії, виконаний Ієронімом, має деякі неточності, що зумовлено вже згаданими складнощами у тлумаченні давньоєврейських текстів,але він все ж залишається визначною подією в історії перекладу, а Ієронім вважається покровителем перекладачів.